Шосткинський професійний ліцей заснований 2 вересня 1926 року. Широкі масштаби господарського будівництва у 20-роки ХХ ст. потребували кваліфікованих робітників. Тому на базі заводу №9 була відкрита школа фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), яка була першим навчальним закладом профосвіти в місті. Школа ФЗУ знаходилася в одноповерховій дерев’яній будівлі біля першої прохідної заводу, вікна якої виходили на територію підприємства. В подальшому в цій будівлі знаходилось бюро перепусток.
В школу ФЗУ набирали підлітків з три-чотирикласною освітою. Термін навчання встановлювався три роки. В школі навчалося 90 учнів (три групи по 30 чоловік). Вони отримували спеціальності апаратчиків, хіміків-технологів і майстрів-токарів.
Слюсарно-токарній справі юнаків навчали в спеціальній майстерні ремонтно-механічного цеху на території заводу.
Інструктором навчання був висококваліфікований майстер Мошницький Петро Іванович.
Апаратники і хіміки проходили виробничу практику теж в цехах заводу.
До початку Великої Вітчизняної війни у школі ФЗО було підготовлено сотні спеціалістів. Першим її директором став Половов Василь Олексійович, а завучем Незаконно роджений Микола Кузьмич.
В 1930 році посаду директора посів Приходько Микола Федорович. Індустріалізація потребувала кваліфікованих кадрів. Молодь прагнула отримати професію. Вступ до школи ФЗУ відбувався на конкурсній основі. На одне місце претендувало 4-5 чоловік.
В цей час школа ще не мала гуртожитку, не було їдальні. Учні отримували три карбованці стипендії в місяць. Навчання тривало вісім годин - чотири години теорія і чотири години виробничого навчання в цехах заводу.
В 1938 році була збудована нова чотирьох поверхова будівля школи по вулиці Леніна і дві барачні будівлі, в яких розмістився гуртожиток школи. В новому навчальному корпусі знаходилися навчальні кабінети, спортивний зал, їдальня, бібліотека.
В 1938 році школа ФЗУ була переіменована в Ремісниче училище №2 з дворічним строком навчання.
У цьому ж 1938 році була створена школа ФЗО-1. Вона знаходилась по вулиці Леніна у двоповерховій будівлі. У школі готували висококваліфікованих робітників. Директором ФЗО був Іванов Василь Миколайович. Навчання проводилось безпосередньо в цехах заводу і майстернях – токарній, столярній електро та інші.
В училищах проводилась культурно-масова робота, розвивалася художня самодіяльність, велика увага приділялась патріотичному вихованню учнів, розвитку спорту.
2 жовтні 1942 року в країні були створені державні трудові резерви. Учні училищ перейшли на повне державне забезпечення, їм почали безкоштовно видавати навчальну форму, одяг, забезпечували трьохразовим харчуванням, навчальними посібниками та інш.
22 червні 1941 року без оголошення війни Німеччина вчинила напад на СРСР. Почалась війна, що ввійшла в історію як Велика Вітчизняна. З її початком майстри і учні наполегливо працювали на базовому підприємстві. Вони виконували норми за себе і своїх товаришів, які пішли на фронт, не рахуючись з затратою зусиль, щоб заощадити час, тут же біля верстата, відпочивали і знову ставали до роботи.
19 серпня 1941 року почалась евакуація заводського обладнання, робітників, інженерно-технічних працівників і службовці на Схід. Активну участь у роботах по демонтажу, устаткування, завантаження його в вагони, на платформи приймали викладачі, майстри, учні. Обладнання було відправлено на заводи в Кемерово і Красноярськ. І тільки невелика група працівників заводу евакуйована в селище Петро-Дуброва Куйбишевської області.
Разом з евакуацією підприємства здійснювалася і евакуація училища №2 і школи ФЗО-1. 23 серпня 1941 року учні РУ-2 і школи ФЗО-1 вийшли з м. Шостка в м. Суми в кількості 300 чоловік. Супроводжували евакуйованих учнів директор РУ-2 Приходько Н.Ф., завуч Половов В.А. старший майстер Дудко А.А., майстри виробничого навчання Горох А.М., Куличенко М.К.
При виході з м. Шостка в с. Гамаліївка на колону, яка рухалась в напрямку м. Суми, налетіли фашистські літаки і відкрили вогонь. Разом з учнями відступали мирні жителі, солдати і офіцери військових частин. Був відданий наказ лягти на землю. Багато хто з колони сховався в лісі. Серед учнів загиблих не було, тільки було вбито декількох мирних жителів і старший лейтенант військової частини. Дійшовши до м. Суми учнів посадили на потяг і відправили на схід країни в м. Казань.
Евакуйовані навчальні заклади уже як школа ФЗО продовжувала готувати молодь до роботи на підприємствах, які виготовляли боєприпаси для фронту. Однак учні не тільки навчалися, а й працювали разом з дорослими. Їх девізом було: «Більше, краще, швидше!». Разом із своїми учнями на Схід був евакуйований викладач спецтехнології Дудко Олександр Афанасійович, який продовжував там готувати молодих спеціалістів.
На тих, хто навчався у нашому навчальному закладі перед війною випали основні випробування війни на фронті і в тилу. Багато хто з них загинув, проявивши мужність і героїзм, за свої подвиги випускники училища були нагороджені орденами та медалями. Серед них і Кшенський Олександр Фадейович. Якому було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
З 1975 року училище переходить на підготовку спеціалістів із середньою освітою, а в 1984 році перейменовується в СПТУ-10. До 1975 року училище не мало спортивного залу, майстерні знаходились в навчальному корпусі. Гуртожиток був барачного типу, в якому проживало 100 учнів. В 1976 році новий спортивний зал був збудований.
В 1977 році базове підприємство виробниче об’єднання «Десна» передало училищу 5-ти поверховий гуртожиток на 400 місць.
В 1979 році при допомозі базового підприємства вводяться до ладу навчально-виробничі майстерні на 90 робочих місць. На території підприємства починає працювати токарна майстерня. В училищі обладнано 23 навчальні кабінети і хімічна лабораторія.
Діяльність, сторінки Історії МПТУ №10 згадує його директор з початку жовтня 1975 року по грудень 1982-го Віктор Володимирович Терлецький (1936 р. народження), нині член Національної Спілки письменників України, лауреат Премії Імені д-р Марії Фішер-Слиж (Канадське Товариство приятелів України) 1999 року, Огіенківської премії 2006 року, автор понад 700 публікацій,9книжок…
…Очоливши училище, я перш за все, звернув увагу на необхідність значного поліпшення матеріально-технічної бази, адже, по суті, навчальний заклад не мав виробничих майстерень ( вони тулились в невеликих кімнатках на першому поверсі училища). Підняв питання перед дирекцією базового підприємства «Зірка». За час моєї роботи директори заводу мінялися вельми часто: по березень 1978-го керівником був К.Г.Антипенко, його змінив К.Д. Суслов, керуючи заводом по лютий 1979 року, а потім очолив підприємство (з березня 1979-го) хімік-науковець (кандидат наук з 1971р.) Олександр Никифорович Шошин, з яким найбільше зійшовся, який повсякчас підтримував училище.
Невдовзі (хоча й не без проблем) на території училища підняв корпус виробничих майстерень, в яких вже більш-менш кваліфіковано почали готувати робітників-електриків, слюсарів… Цьому сприяв у значній мірі колишній вихованець училища, а на той час високопосадовий працівник Сумського обласного комітету партії Микола Хоменко, колишній І-й секретар Шосткинського міського комітету комсомолу…
…Потім виникла ідея готувати при училищі вихованців, які б володіли мистецтвом чеканення різьби на металевих виробах, інкрустацією по дереву, соломкою тощо. Разом з викладачем Т.Ф. Житловою, яка уславилася цим заняттям в межах міста, їздив до Білорусії, художнього училища в Бобруйську. Однак побачили, що це нам не під силу, адже потрібна була велика матеріально-технічна база, якої в Шостці не було…Однак відкрили групу по підготовці лаборантів хімічного виробництва. Колишня працівниця заводу Анастасія Новикова погодилася стати викладачем з курсу хімічного аналізу і готувати вихованців по цій спеціальності. Обладнали кабінет, який став кращим, ніж у міському хіміко-технологічному технікумі. У цьому нам велику допомогу надав один із керівників аналітичного підрозділу (служби) Шосткинського філіалу Казанського науково-дослідного інституту, утвореного при заводі «Зірка» в травні 1969 р. А.А.Желтоножко, вихованець шосткинського хіміко-технологічного технікуму (1960), нині лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (1997), доктор технічних наук (2001).
Час від часу питання підготовки молодих кадрів підіймав на сторінках заводської газети «За доблесну працю». Зокрема, опублікував такі статті «Кузниця робітничих кадрів» (19 13 лютого), «Робітничі кадри- наша суспільна турбота» (1981, 5 червня).
На той час стало не модою, як на мене, важливим фахово-виховним важелем підготовки молодих робітничих кадрів запрошення до праці в технічних училищах відомих колишніх їх вихованців, людей слави.
Не відразу, але все ж погодилась стати майстром виробничого навчання в нашому ПТУ колишня випускниця училища, Герой Соціалістичної Праці Анастасія Іванівна Хондожко. Це сталося в 1978 році. Її прихід до нас став, скажу без перебільшення, радістю для нас.
Не можу не назвати майстрів виробничого навчання, які тоді працювали в училищі, створюючи згуртований, міцний, дружній і працездатний колектив. Це, зокрема, Г.С.Кобченко, Г.І. Гудима, Г.І. Чумак, М.І.Небилиця, Р.М.Гончарова, З.І.Потеева, О.П.Ушкалов, Л.П.Домбровська, Т.Е. Коструба, В.П.Фесенко, В.А.Осипок… Їх роботою вміло керував, підтримуючи постійні зв’язки з підприємством, Данило Олексійович Семерня.
З метою підвищення авторитету робітничих спеціальностей при училищі було створено куточок Слави навчального закладу, де в певній мірі висвітлювалася історія його, яку у різні роки творили, писали своєю працею вихованці – колишній головний інженер Шосткинського заводу хімічних реактивів, а потім керівник одного із главків у Москві І.В.Галич, людина важкої, але славної долі, доктор економічних наук, професор І.В.Сало; М.С.Сугоняко машиніст ескаватора в м. Новгород-Сіверському. який після закінчення училища в 1949 р. працював на рідній землі, був нагороджений найвищим державним орденом Леніна. Останнього не забув назвати в своїй брошурі «Коли оживає Історія» (К., 1985) Новгород-Сіверський педагог, краєзнавець І.К.Коломієць.
З метою підняття авторитету училища, підготовки до праці здорових фізично витривалих юнаків та дівчат велику увагу приділяли фізвихованню та спорту. Успішно діяла секція класичної боротьби , яку вів кандидат в майстри спорту Олексій Олексійович Леоненко, нині заслужений тренер Украйни (м. Суми) з 1999 року. Йому допомагали майстер спорту В.М.Фесенко, майстер виробничого навчання О.В.Епишко.
Їх вихованці – учні училища успішно виступали на змаганнях майже по всій Україні, в Росії, Естонії, Латвії.
Нами було ініційовані замагання на приз Тричі Героя Радянського Союзу, уродженця с.Ображіївка на Шосткинщині І.М.Кожедуба. До уславленого земляка ми зверталися листовно. Ось його відповіді-телеграми «Шостка Рабочая 1 Директору ГПТУ-10 Терлецькому В.
Сердечно поздравляю организаторов и участников соревнования классической борьбе Желаю больших успехов горжусь инициативой своих земляков полезной для дальнейшего развития спорта Надеюсь услышать фамилии теперешних участников на международных состязаниях Крепко жму руки Только что вернулся из санатория Трижды Героя Советского Союза Иван Кожедуб» Москва 22.10.1976».
Його побажання виявилося пророчим. У спортивному залі училища в з шосткинцями, учнями закладу змагався Михайло Маміашвілі з конотопського профтехучилища (тренер – А.С.Ефремов) , який згодом став олімпійським чемпіоном (1988), чемпіоном СРСР (тричі), чемпіоном світу (двічі), чемпіоном Європи (тричі), володарем Суперкубка світу, отримав «Золотий пояс» (1987).
Друга телеграма І.М.Кожедуба була від 17 жовтня 1977 року:
«Шостка. Сумская область. Дворец спорта Терлецькому Дорогие ребята
Ваш турнир проходит в знаменательное время, когда каждый советский человек стремится порадовать Родину своими успехами От души поздравляю с праздником Великого Октября Всем желаю победы Трижды Герой Советского Союза Иван Кожедуб».
Широкої популярності в ті роки (1975-1982) набував баскетбол, який популяризувався в МПТУ № 10. Була сформована чудова команда, в якій особливу, домінуючу роль відігравали майстри виробничого навчання - Захарченко Василь Миколайович, Антипенко В’ячеслав Іванович, які залучали до гри значну кількість учнів.
Уся Шостка того часу пам’ятає, як команда МПТУ № 10 в залі палацу спорту обіграла дублерів сильної тоді на Україні команди «Будівельник» із Києва.
Приділялася увага просвітницько-мистецько-літературному обізнанню, прилучення до культурної спадщини. В період канікулярного часу відбувалися колективні групові поїздки до Ясної Поляни, Орла (музеїв І.С.Тургенева, М.С.Лескова), Полтави, Чернігова. У кабінеті мови та літератури разом із викладачем Н.О.Шулейко оформили стенд «Літератори Сумщини» (російські та українські письменники, які мали зв’язки з нашою областю). Це була найперша така праця на терені Сумщини, яку запозичували (мається на увазі матеріальні дані) не тільки викладачі шосткінських шкіл, але й області.
Слід сказати, що із стін МПТУ № 10 в ті часи був запрошений до праці в профтехосвіті Сумщини викладач спец предметів Ілля Петрович Небилиця, який згодом керував управлінням профтехосвіти області.
У 80-ті роки значно змінився кількісний і якісний склад майстрів і викладачів. Якщо до 1985 року було 2-3 майстри з вищою освітою, то в подальшому всі викладачі і більшість майстрів мали вищу освіту. Більше 25 років пропрацював майстром виробничого навчання Гудима Григорій Іванович. Уже в перший день роботи на своїй посаді він зрозумів, що юнаків можливо навчити лише тому, чим досконало володіє сам, а трохи пізніше із свого досвіду прийшов ще до однієї педагогічної істини: без любові до учнів, без віри в них, без уміння запалити їх інтереси до професії робити в училищі нічого.
Григорій Іванович мав одну з високих професійних кваліфікацій, перша педагогічна категорія. Його праця відмічена Орденом Трудової Слави, від відмінник освіти України, заохочень – вистачить на декілька чоловік. Велику радість йому приносила повага і довіра учнів. Більше 10 груп електромонтерів випустив на виробництво майстер Гудима Григорій Іванович. Його учні були впевнені, що вони не помилились у виборі професії.
У 1991 році СПТУ-10 перейменовується в ПТУ-10. Училище продовжувало готувати кадри робітників для базового підприємства. Держава перейшла на рейки ринкової економіки. Щоб вижити в стихії ринку необхідно було опиратися на власні сили. Вихід – налагодити виробництво в майстернях училища. Кожного року в них вироблялося продукції на 10 тисяч гривень. При цьому розвиток виробництва не був самоціллю, а засобом поглиблення і закріплення професійної майстерності, плюс реальна можливість матеріального стимулювання. Джерелом засобів для цього було базове підприємство – завод «Зірка». На кошти виділені заводом і силами училища проведено реконструкцію великого цеху, який був переданий у власність нашого учбового закладу. Там розміщувалась слюсарна майстерня на 30 робочих місць, зварювальна майстерня на 10 постів, навчальні класи, монтажна майстерня. Уже з початку 1997 року цей цех почав випускати продукцію для базового підприємства й виконував замовлення населення на різні види послуг.
В 90-ті роки була реконструйована зварювальна майстерня на території училища. В ній збільшилась кількість зварювальних постів з 3 до 6.
Під керівництвом заступників директора з навчально-виробничої роботи Ладинського Анатолія Івановича, а потім і Карпенко Миколи Івановича та старшого майстра Фесенко Василя Петровича проблема випуску продукції та її реалізації почала займати провідне місце в життєдіяльності училища. Активно працювали в цьому напрямку майстри виробничого навчання Семерня Данило Олексійович, Бурик Петро Іванович, Васильцов Сергій Миколайович, Небилиця Микола Іванович, Мартиненко Олександр Володимирович.
Не дивлячись на скрутне матеріальне забезпечення державою навчального закладу, продовжувалось харчування учнів. З радгоспом «Ображиївський» було підписано угоду про обробіток учнями моркви і цукрового буряку в замін на овочі в асортименті для їдальні училища.
В ПТУ-10 проводились місячники зі збору металобрухту, що давало можливість заробити через систему «вторсировина» тони профільного металу.
В ринкових умовах постало питання про здобуття молоддю освіти, яка б відповідала новим стандартам. Інженерно-педагогічний колектив у нових умовах здійснює якісні зміни, форм і методів навчання. Педагоги отримали можливість вибрати програму, підручник, факультатив і т.д. І в результаті була отримана яскрава індивідуально робота викладачів Пащенко Галини Петрівни, Гаркуші Анатолія Вікторовича, Карпенка Миколи Івановича, Коненка Володимира Володимировича, Павловської Олександри Петрівни, Шевцової Ганни Антонівни.
В 90-ті роки училище мало кращі показники в області з працевлаштування. Всі випускники навчального закладу працевлаштовувались як на завод «Зірка», так і на інші підприємства Шостки. Якщо хтось з випускників мав бажання продовжити навчання в технікумах і вузах, то в училищі для цього були створені всі умови. В нашого навчального закладу була домовленість з Глухівським педінститутом про щорічний вступ на навчання кількох найкращих випускників поза конкурсом. Без екзаменів, за результатом співбесіди, приймав наших випускників на навчання Конотопський індустріально-педагогічний технікум. В 2000-2001 навчальному році в ПТУ-10 була відкрита група гувернерів, яка готувалася як кандидат для вступу до Глухівського педінституту.
В цей час в училищі з’являються нові спеціальності, такі як обвалювальник м’яса, фасувальник ковбасних виробів та операторів обчислювальних машин.
Як не важко було матеріально в 90-ті роки в училищі постійно працювали вокальний, хореографічний, вокально-інструментальний гуртки, гурток естрадних мініатюр, дискотека, спортивні секції. Регулярно проводились вечори відпочинку, тематичні вечори, олімпіади, конкурси КВН, «Козацькому роду-нема переводу», Міс - ПТУ-10, груповий огляд художньої самодіяльності.
20 січня 2003 року був створений Шосткинський професійний ліцей шляхом реорганізації професійно-технічного училища №10.
В ліцеї працює кабінет профорієнтації, який проводить серед учнів шкіл професійний відбір, здійснює професійну орієнтацію, надає професійнй консультації, працює з батьками майбутніх учнів.
Сьогодні ліцей готує молодих спеціалістів як з традиційних для свого профілю професіям – слюсар-ремонтник, електрозварник ручного зварювання, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, апаратник виробництва технічної продукції, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, так і за новими – кухар-кондитер, кухар-офіціант, оператор комп’ютерного набору, конторський службовець, касир. Ліцей здійснює також і курсове навчання.
Всі учні, яким необхідне житло, забезпечуються гуртожитком. У ліцейний комплекс також входять: їдальня, спортивний комплекс, виробничі майстерні. Учні, які навчаються за професіями кухар-кондитер, кухар-офіціант проходять виробничу практику в санаторіях м. Ялти. Усі випускники працевлаштовуються на заводах «Зірка», «Імпульс» та на інших підприємствах м. Шостка.
З 1976 року в ліцеї діє музей історії навчального закладу, який відіграє важливу роль у патріотичному вихованні учнів.
Організовує роботу музею Рада, до складу якої входять учні, викладачі, майстри виробничого навчання, представники адміністрації ліцею. Радою музею створені такі секції: організаційна, лекторська, оформлююча.
З початком занять до музею запрошуються першокурсники, де для них проводиться урок, спрямований на виховання учнів в дусі патріотизму, національної свідомості та гідності, поваги до історичного минулого ліцею і гордості за свій навчальний заклад. Екскурсоводи музею проводять екскурсії не тільки для учнів ліцею, а й для учнів шкіл з метою профорієнтації.
Рада музею проводить роботу з благоустрою пам’ятника воїнам, які загинули, визволяючи м. Шостку від німецько-фашистських загарбників. Учні ліцею постійно підтримують чистоту і порядок біля нього, вчасно виконують ремонтні роботи.
Для того, щоб підростаюче покоління пам’ятало не тільки про загиблих, а й про живих учасників і свідків героїчних історичних подій під керівництвом Ради музею учні надають шефську допомогу ветеранам війни та праці.
На базі музею відбуваються зустрічі з ветеранами війни та праці, учасниками бойових дій . Матеріали музею використовуються у навчальній та позакласній роботі.
Нові соціально-економічні шляхи розвитку українського суспільства висунули на перший план сучасні вимоги як до системи освіти в цілому так і до виховання. Складні завдання виховання патріотичних почуттів, моральних якостей, формування здорового способу життя педагогічний колектив Шосткинського професійного ліцею розв’язує по-своєму, знаходячи для цього оптимальні шляхи, звертаючись до педагогічної спадщини та новітніх технологій.
За багаторічну плідну педагогічну діяльність у ліцеї створено свій стиль, традиції та особливості організації навчально-виховного процесу.
Для того, що учні могли проявити свої здібності у художній діяльності ліцею на початку навчального року проводиться такі позакласні заходи, як вечір відпочинку «Давайте познайомимось» ат конкурс художньої самодіяльності між групами. У ході цих заходів виявляються обдаровані учні та учні, які мають бажання приймати участь у художні творчості. Цих учнів відбирають до команди КВК ліцею, гуртки, а також для підготовки щодо участі в обласних та міських заходах. Із ними протягом навчального року ведеться кропітка робота з удосконалення умінь і навичок, виявленню їх нових можливостей та творчих здібностей.
З метою відбору учнів для участі у спортивно-масовій роботі у навчальному закладі проводиться День здоров’я та змагання з різних видів спорту між навчальними групами. На цих заходах відбираються учні у команди ліцею, з якими потім проводиться тренування за спеціальною програмою. В подальшому ці юнаки та дівчата захищають спортивну честь ліцею в різних видах спорту.
В навчальному закладі щомісячно проводяться загально-ліцейні позакласні виховні заходи, у яких приймають участь учні усіх навчальних груп.
Основна навчально-виховна робота проводиться у навчальних групах класними керівниками та майстрами виробничого навчання. У першу чергу це виховні години на правову, правову, патріотичну та морально-етичну тематику на яких в учнів виховуються кращі людські якості – милосердя, порядність, чесніть, патріотизм, високий рівень моральності.
На виховних годинах проводяться зустрічі з видатними людьми: екс-міністром закордонних справ Удовенко … ветеранами Великої Вітчизняної війни Дементєвою Оленою Іванівною, Бородіним Василем Дмитровичем, Копейко Ю.В., Насилевець В.П. – учасниками війни в Афганістані, місцевою поетесою і письменницею, колишнім майстром виробничого навчання Гончаренко Є.В. та ін.
Проводяться зустрічі із різними спеціалістами: психологічної служби, лікарями-наркологами, лікарями-венерологами, гінекологами, терапевтами та ін.
З метою впливу на учнів, які схильні до правопорушень і їх презентації у ліцеї діють ради профілактики групи та штаб профілактики навчального закладу.
Велика увага приділяється індивідуальній роботі з учнями, які проводять класні керівники, майстри в/н та адміністрація ліцею.
Щомісячно в навчальному закладі проводяться позакласні виховні заходи, на яких учні можуть проявити себе з позитивного боку і продемонструвати свій талант, уміння та здібності.
Кожен навчальний заклад має свою історію. Історія Шосткінського професійного ліцею – це перш за все історія людей, які в ньому працювали і працюють, навчалися і навчаються. За роки існування ліцею його директорами були: Половов Олексій Олексійович, Приходько Микола Федорович, Савченко Василь Іванович, Климичев Павло Васильович, Зайцев Віктор Свиридович, Кононов Єфим Якович, Циненко Василь Іванович, Снітко Федір Григорович, Терлецький Віктор Володимирович, Маслак Володимир Олександрович, Сиродой Федір Якович, Будівченко Олександр Володимирович, Моісеєнко Борис Юхимович, Рева Ірина Володимирівна.
Великий вклад в навчання і виховання учнів та створення матеріально-технічної бази нашого навчального закладу внесли такі працівники – Афанасьєва Ольга Кирилівна – головний бухгалтер, Бабич Віктор Григорович – зам. Директора, Базель Іван Васильович – завгосп, Будік Микола Дорофійович – майстер в/н, Булішко Микола Григорович – викладач, Брик Микола Йосипович – майстер в/н, Гаврис Савелій Якович – зам. директора, Гапон Денис Степанович – комендант гуртожитку, Гончаренко Євгенія Василівна – майстер в/н, Гончарові Римма Миколаївна – майстер в/н, Гончаренко Петро Дмитрович – майстер, Гуменюк Володимир Андрійович – фельдшер, Добкина Олена Петрівна – майстер в/н Єтешко Олексій Васильович – майстер в/н, Завадський Олександр Петрович – викладач, Ільку Іван Петрович – викладач, Іщенко Василь Миколайович – майстер в/н, Карпенко Зоя Іванівна – викладач, Кобченко Григорій Петрович – майстер в/н, Кобцева Марія Іванівна – викладач, Коваленко Антоніна Іванівна – майстер в/н, Коваленко Володимир Іванович – зам. директора, Козлов Іван Кирилович – майстер в/н, Косенко Володимир Володимирович – викладач, Конюхов Олег Миколайович – ст.. майстер, Кривущенко Петро Іванович – майстер в/н, Літовченко Лідія Федорівна – викладач, Малишок Фіман Архипович – головний бухгалтер, Мильто Дмитро Сергійович – зам. директора, Мильто Людмила Олександрівна – викладач, Небилиця Ілля Петрович – викладач, Небилиця Ілоя Петрівна – викладач, Небилиця Микола Іванович – майстер в/н, Новикова Анастасія Іванівна – викладач, Оснач Варвара Іванівна – вихователь, Потеева Зінаїда Ільїнічна – майстер в/н, Подлісна Тамара Миколаївна – майстер в/н, Пронота Олександр Петрович – майстер, Семерня Данило Олексійович – ст. майстер, Сєдова Людмила Федорівна – секретар, Тарноруцький Ісай Давидович – викладач, Фесенко Василь Петрович – ст. майстер, Черняк Олексій Степанович – майстер, Четвертак Анатолій Леонтійович – майстер в/н, Чумак Микола Дмитрович – зам. директора, Шевцова Ганна Антонівна – викладач, Шумейко Наталія Олексіївна – завуч.
В ліцеї є люди для яких професія вчителя – це покликання душі і серця. Такою людиною є Заслужений вчитель України – викладач української мови та літератури Пащенко Галина Петрівна.

Дуже актуального в ліцеї є проблема виявлення розвитку і педагогічної підтримки здібних учнів, розкриття їхнього творчого потенціалу. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є їх робота в гуртку технічної творчості. Керує гуртком викладач спец дисциплін Населевець Володимир Павлович, якого в нашому навчальному закладі називають «наш кулібін». Під керівництва Володимира Павловича члени гуртка виготовляють експонати на ліцейні і обласні виставки технічної творчості, які постійно займають призові місця. В 2009 р. на обласній виставці мотоблок виготовлений гуртківцями зайняв перше місце і ця робота за рішенням журі представлена на Всеукраїнський виставці.

Для навчання в ліцеї створено необхідну матеріально-технічну базу: кабінети, лабораторії, майстерні, спортивний зал. Комп’ютерні кабінети обладнані сучасною технікою, яка підключена до всесвітньої мережі Internet, що дає змогу учням оволодіти професійними технологіями.
Авторські навчально-методичної розробки, втілення в навчальний процес нових технологій викладання дають змогу нашим учням здобути високі професійні навики та знання. У ліцеї розроблено методику індивідуального виробничого навчання. Кожен учень може, крім планових годин на виробниче навчання, удосконалювати професійну кваліфікацію майстернях ліцею в додатковий час під керівництвом майстра. Це особливо ефективно для слюсарів – ремонтників, електрозварювальників, лаборантів хіміко-бактеріологічного аналізу.
Для професійної підготовки учнів ліцею, крім бази нашого навчального закладу, вдало використовується виробнича база заводів «Зірка» та «Імпульс».
Учні ліцею мають змогу розкрити свої здібності і таланти, підвищити комунікабельність під час занять у вокальному, хореографічному, вокально-інструментальному гуртках та спортивних секціях. В ліцеї діють також предметні факультативи та гуртки. Багато юнаків отримують як одну професію на курсах, які працюють. в нашому навчальному закладі.
З 2015 року Шосткинський професійний ліцей (ПТУ-10) реорганізований шляхом приєднання до Сумського державного університету. Відтепер відокремлений структурний підрозділ ″Шосткинський професійний ліцей Сумського державного університету″ входить разом з Хіміко-технологічним коледжом імені І. Кожедуба та Шосткинським інститутом у науково–навчальний комплекс Сумського державного університету.
Важливо, що навчання учнів ліцею проводиться як на базі Хіміко-технологічного коледжу ім. І. Кожедуба, так і Шосткинського інституту. Учні мають можливість відвідувати електронну бібліотеку інституту, лабораторії, майстерні, спортивну залу та спортивні площадки нашого комплексу. Приємно також те, що кожен учень має право стати учасником народних колективів, які працюють у студентському клубі комплексу. Навчально-виховний процес відбувається згідно з сучасними вимогами підготовки фахівців. Викладачі ефективно використовують в своїй роботі інноваційні технології, особистісно зорієнтований підхід до учня.
Учням ліцею гарантується подальше продовження навчання на бюджетній та платній основі без складання ЗНО. Випускники ліцею по його закінченню за бажанням автоматично зараховуються на ІІ курс Шосткинського хіміко-технологічного коледжу ім. І. Кожедуба та Шосткинського інституту Сумського державного університету.

Сьогодні колектив інженерно-педагогічних і технічних працівників налічує 33 чоловіка. Разом з ветеранами ліцею Птащенко Г.П., Базилем М.О., Населевцем В.П., Алдушіною Г.І., Мартиненко О.В., Малишок Н.В., Мороз Н.С., Фесенко В.П., Петровим В.В. працюють і молоді спеціалісти. Всі вони віддають свої знання і вміння учням, щоб вони могли гідно вступити в динамічний світ зі стрімким техніко-технологічним виробництвом, розвиненого комп’ютеризацією.
Велику роботу з реформування роботи ліцею до умов ринку проводить адміністрація ліцею – це директор Фролова Наталія Валеріївна і його заступники з навчально-виробничої роботи Мигун Наталія Іванівна, з навчально-виховної роботи Вилкова Людмила Вячеславівна. Керівники педагогічного колективу прагнуть підтримувати в ліцеї сприятливий психологічний клімат, створюють простір для вияву власної ініціативи, вимагають від працівників повної віддачі в роботі. І це дає позитивні результати.